На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії. Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі!
«Наші діти надзвичайно завантажені у школі. Вони мало рухаються, псують зір, поставу. Швидко втомлюються. Дратівливі і вередливі...». Напевне, це одне з найпоширеніших тверджень у наш час. Особливо підтверджується його правдивість щодня у громадському транспорті рано-вранці на вулицях, коли бачиш напівзаспану малечу з величезними важкими ранцями. Така ж картина і в надвечір'ї, коли зі школи йде «друга зміна».
Тривожні сигнали подають суспільству медики: 90% школярів нездорові, а кожен третій з них має психічні та нервові відхилення. Та найбільше вражає факт, що якщо в перший клас приходить 20% дітей з пограничними порушеннями психічного розвитку, то в кінці року їх уже 70%!
Тому, коли на такому невтішному і невеселому фоні раптово (особисто для мене) дисонансом зазвучали твердження, не можна було не звернути на це увагу.
На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії.
Фільм про Веселкову школу
Ч.1
Ч.2
Ч.3
Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі! Ми ж звикли, що експерименти, найновіше і найпрогресивніше до нас йде згори,зі столиці. А тут- глибинка, периферія і такі результати! Ось уже і в італійській газеті «Життя дітей» з'являється стаття "У Закарпатті навчаються з радістю", а ми як завжди вичікуємо з недовірою і пересторогою, натикаючись на бюрократичні рифи, часто навіть виправдовуючи ними свою інертність, лінь змінювати щось у своєму житті, позбуватися стереотипів.
Тож бажання пересвідчитися в новизні інестандартності, побачити й почути за безпристрасними цифрами «живих» школярів і вчителів привело мене у Довжанську ЗОШ І-ІІІст. Іршавського району.
Довжанська школа - як сотні тисяч наших шкіл, що знали й кращі часи, а тепер в очікуванні свого ренесансу. Їх немов випробовують на терпеливість та запас міцності. Де ж їх взяти - спонсорів і меценатів - у цьому гірському селищі? Ось і фінський інвестор місцевого лісокомбінату не пролив грошового дожщу. Фін сюди, а довжани по заробіток до тієї ж Фінляндії та інших країн світу. А діти їх - до школи, що конче потребує ремонту та облаштування.
Та навіть такий, не зовсім привабливий, антураж не зіпсує принадність сюрпризу, що вас очікує в класах, вже п'ятий рік об'єднаних у творчу лабораторію «Веселкова школа». Перше, що кидається у вічі - різноманіття коштовних, високо поліграфічних карт, атласів, буклетів. Додайте ще сюди глобус. І все це доступне, звичне і освоєне «первачками». Треба було послухати, як шестирічний малюк демонстрував мені макет нашої землі, розповідав про «поясок»-екватор, пояснював, чому на полюсі завжди холодно. У першому класі географія, біологія? Так! Це початок курсу «Наукові ігри». У другому класі «Подорож із феями Анатомією та Гігієною». У третьому і четвертому «Вивчаємо фізику», «Хімія - це просто». І все це граючись і співаючи, на зразок: «Глобус - то є наша Земля». Знайдеш тут ліси і поля», «Європа - то наш рідний дім, а Азія - сусідка з ним», «Із цеглинок будувати можна замки, вілли й хати. А тварини і рослини, як і люди - із клітинок».
У третьому класі ігрова система поступово замінюється спочатку практичними, а відтак більш поглибленими уроками за курсами основної школи, лабораторними роботами, дослідами, експериментами.
Врахуйте, як різко змінюється шкільне життя при переході з четвертого у п'ятий клас: після напівдомашньої обстановки, чотирирічної прив'язаності і зрідненості зі своєю вчителькою на п'ятикласників лавиною навалюються велика кількість нових вчителів, предметів. А малюкам, що пройшли «наукові ігри», все це буде ближчим і знайомим і тим легше буде їм вписатися в нові навчальні схеми, процеси, скоріше адаптуватися до нових вимог і завдань.
Елементи гри, творчості, змагальності панують у цих класах з першого дня навчання. Краще і професійно знає про це М.Ю. Кірик, яка вже три роки опікується довжанським експериментом, вивчає, аналізує, узагальнює весь цей матеріал. Їй слово:
Усі класи з першого по п'ятий, які працюють за цією системою, впродовж п'яти років стабільно показують найкращі результати у паралельних класах.
До кінця першої чверті першокласники, що не отримали дошкільну підготовку, вміють читати тексти з трьох-п'яти речень, додавати, віднімати у межах 50, писати словникові диктанти (слова з 3-4 літер), друкувати оповіданнячка-речення з 8-10 слів, виділяючи за допомогою кольору голосні та приголосні. У текстах оповідань використовувались не лише короткі, а й слова з 3-4 складів (білочка, сопілочка, зозуленя, матуся, бабуся, баобаб). Усі тексти для друкування ілюстровані кумедними малюнками. Багато віршованих текстів. Використовувалися також малюнки-диктанти - "підпиши малюнок" (стіл, торт, кіт, кит тощо).
Техніка читання на кінець другої чверті у більшості дітей складала 25 слів за хвилину, що при роботі за держпрограмою зазвичай досягається переважно на кінець навчального року. Троє найбільш відстаючих дітей прочитали 16-20 слів за хвилину - це доволі вагомий результат для другої чверті. Абетка всіма дітьми засвоєна у повному обсязі, усі діти прочитали шкільний буквар, що являє собою значне випередження держпрограми.
Діти легко засвоїли нумерацію у межах десяти тисяч, додавання і віднімання сотень, тисяч і навіть від'ємних (раціональних) чисел.
Слід зазначити, що вчителька експериментального класу, нещодавно закінчила педучилище і не має досвіду роботи класовода.
Ще один клас, відібраний для експерименту, складається з проблемних, педагогічно занедбаних дітей з неблагополучних сімей. Є діти - сироти й напівсироти, діти із затримкою у розвитку. Практично жоден з учнів цього класу не відвідував дитячий садок.
Вчителька даного класу випустила минулого року 4-й клас із дуже низькими результатами, декілька дітей не вміли читати й писати.
До кінця першої чверті всі учні "проблемного" першого класу знали 17 літер, більше ніж 70% дітей вміли писати склади з цих літер, нумерацією і лічбою в межах 50 володіло 100% дітей, загалом всі діти могли свідомо записувати одноцифрові й двоцифрові числа у межах 50, вирішувати приклади на додавання і віднімання двозначних чисел, що мають в основі нумерацію. Друкували короткі фрази і виділяли кольором голосні та приголосні всі діти, оповіданнячка з 6-8 слів друкували 70% дітей.
До кінця другої чверті всі учні "проблемного" класу повністю засвоїли абетку, прочитали буквар, читали зі швидкістю 12-20 слів протягом хвилини, друкували складні тексти, додавали та віднімали десятки й сотні.
Робота за прописами була значно скорочена. Протягом першої чверті обидва експериментальні класи написали у прописах не більше, ніж 20 рядків плюс дві сторінки в зошиті. До кінця першої чверті діти писали під диктовку короткі речення: "Ось ліс. Он лис. У мами ми", а також двоскладові слова - "мама, лимон, сини, сосна ". Незначне відставання щодо техніки письма за прописами, викликане необхідністю розвантажити дітей, скоротити трудомістку роботу по здобуванню навичок письма, було ліквідоване до кінця чверті.
Ще два перші класи підключилися до експерименту лише в кінці першої чверті. На цей час в одному з перших класів виявилося троє учнів, яким важко давалися письмові літери. Один із цих хлопчиків не міг написати жодної літери, що дуже здивувало досвідчену вчительку, яка вперше зіткнулася з таким явищем за 25 років роботи.
Друковані тексти цих учнів вельми вирізнялися на фоні інших. Через два тижні один із хлопчиків друкував не гірше, ніж інші діти, А ще через тиждень два інші хлопчики почали задовільно друкувати речення-розповіді: "Мавпа і пава пили каву", "У лісі вовк і сови".
Вчителі п'ятих класів, переважно з провінційних шкіл, часом скаржаться, що декілька дітей у класі не вміють ні читати, ні писати.
Це діти, що мають загальмований розвиток. Вони фізіологічно не готові писати у прописах на початку першого класу. Таким дітям особливо важко даються літери із закругленнями. Не вміючи писати, вони одразу попадають у двійочники, все дужче відстають від класу і в результаті зовсім перестають учитися. Досвідчений вчитель може допомогти таким дітям, але це вимагає титанічних зусиль з обох сторін. У менш досвідченого вчителя такі діти часом залишаються неграмотними.
З'ясувалося, що всі діти, які мають затримку в розвитку, важко пишуть круглі букви (О, С), але доволі легко пораються з паличками.
Курс друкування є для таких дітей єдиним засобом навчання читанню й письму. Ці діти працюють з великою старанністю, уважно слідкуючи за поясненнями вчителя.
Їм цікаво, тому що їм вдається - і це перший ключик, запропонований системою "Веселкова Школа".
Та навіть такий, не зовсім привабливий, антураж не зіпсує принадність сюрпризу, що вас очікує в класах, вже п'ятий рік об'єднаних у творчу лабораторію «Веселкова школа». Перше, що кидається у вічі - різноманіття коштовних, високо поліграфічних карт, атласів, буклетів. Додайте ще сюди глобус. І все це доступне, звичне і освоєне «первачками». Треба було послухати, як шестирічний малюк демонстрував мені макет нашої землі, розповідав про «поясок»-екватор, пояснював, чому на полюсі завжди холодно. У першому класі географія, біологія? Так! Це початок курсу «Наукові ігри». У другому класі «Подорож із феями Анатомією та Гігієною». У третьому і четвертому «Вивчаємо фізику», «Хімія - це просто». І все це граючись і співаючи, на зразок: «Глобус - то є наша Земля». Знайдеш тут ліси і поля», «Європа - то наш рідний дім, а Азія - сусідка з ним», «Із цеглинок будувати можна замки, вілли й хати. А тварини і рослини, як і люди - із клітинок».